11.12.2017

ВСТУП
Малий і середній бізнес (МСБ) – це основа економічного розвитку держави, головне джерело надходжень до бюджету країни, забезпечення зайнятості населення та створення нових робочих місць.
В нормативно-правових документах вживається поняття «мале та середнє підприємництво». Під категорію малого та середнього підприємництва підпадають малі та середні підприємства, кількість працівників яких не перевищує 250 осіб, річний дохід яких не перевищує 50 млн. євро та фізичні особи-підприємці. При використанні скорочення для категорій мале та середнє підприємництво і малі та середні підприємства використовується одна абревіатура МСП, що призводить до ототожнення цих понять та не надає можливості продемонструвати наскільки вагомою є роль фізичних осіб-підприємців (ФОП) в сфері малого та середнього підприємництва.
В даному дослідженні для позначення поняття малі та середні підприємства використовується скорочення МСП, для позначення всієї сфери малого та середнього підприємництва (юридичні особи та фізичні-особи підприємці) використовується скорочення МСБ.
Частка МСБ в економіці України становить 99%. Сектор МСБ охоплює 79,1% зайнятого населення. Таким чином при формуванні політики регулювання соціально-трудової сфери органи державної влади мають першочергово враховувати точку зору представників малого та середнього бізнесу.
В Україні малий і середній бізнес має характерні риси, серед яких слід виділити:
- високий рівень недовіри до органів влади та недержавних об’єднань в сфері МСБ;
- розпорошеність інфраструктури підтримки малого та середнього бізнесу;
- незадовільний управлінський рівень, через несистемну вертикальну та горизонтальну взаємодію самих органів влади, які регулюють сферу малого та середнього підприємництва та низький рівень взаємодії влади та представників МСП на національному та регіональному рівнях;
- брак знань, досвіду і культури ринкових відносин як в середовищі органів влади так і в середовищі МСБ;
- низький рівень представництва МСБ при прийнятті рішень в соціально-трудовій сфері.
Врахування цих особливостей при реформуванні та регулюванні соціально-трудової сфери сприятиме налагодженню взаємодії бізнесу і влади, підвищенню якості управлінських рішень, підвищенню рівня зайнятості та розвитку МСБ в країні.
Ефективність політики щодо МСБ залежить від наявності спільного бачення майбутнього цього сектору владою та бізнесом. Тому вироблення політики має відбуватись у процесі відкритої та постійної взаємодії між органами влади та представниками МСБ.

 >>
Всі матеріали рубрики Події та факти

10.12.2017

INTRODUCTION
Small and medium-sized business (SMB) is a basis for economic development, employment and creation of new jobs and the key source of budget revenues in any country.
The relevant regulatory and legal framework builds on the term “small and medium-sized enterprise”. Small and medium-sized enterprises include businesses with up to 250 employees, up to EUR 50 million of annual income as well as sole traders. In the Ukrainian context, the terms “small and medium-sized business” and “small and medium-sized enterprise” share the same acronym — SME. This makes the two terms equal and fails to demonstrate the important role played by sole traders (ST) in small and medium-sized business.
In this study, SME will be used as abbreviation for small and medium-sized enterprises, and SMB — as abbreviation for the whole sector of small and medium-sized business (legal entities and sole traders).
SMB’s share in Ukraine’s economy is as large as 99%. SMB employs 79.1% of Ukraine’s total workforce. Therefore, public authorities should elaborate social and labour policies primarily with due consideration of the opinion of representatives of small and medium-sized business.
Ukraine’s small and medium-sized business has its unique characteristics, among which:
- High level of distrust in public authorities and NGOs in the SMB sector;
- Decentralised support infrastructure for small and medium-sized business;
- Poor management resulting from inconsistent vertical and horizontal communication between public authorities regulating the small and medium-sized business and lack of proper communication between public authorities and representatives of SMB at both the national and regional levels;
- Lack of knowledge, culture of and experience in market relations both among public authorities and in the SMB environment;
- Poor representation of SMB in the decision-making process in social and labour sector.
Taking account of these peculiarities for the purposes of reforming and regulating the social and labour sector will facilitate better communication between the business and public authorities, improve the quality of managerial decisions, increase employment rates and develop the SMB in the country.
Efficiency of the SMB policy depends on whether or not public authorities and the business have a common vision of the future in this sector. That is why the policy-making process should build on transparent and continuous cooperation between public authorities and representatives of the SMB.

 >>
Всі матеріали рубрики Події та факти

04.12.2017

РЕЗЮМЕ

Соціальний діалог - це інструмент, який базується на «моральних зобов’язаннях» соціальних партнерів: профспілок, організацій роботодавців та держави (в особі Уряду) щодо дотримання основних соціальних прав та домовленостей у таких сферах: зайнятість та справедлива заробітна плата; поліпшення умов життя та праці; соціальний захист; гендерна рівність та недискримінація; охорона здоров’я та безпека на робочому місці; гарантії мінімального доходу для осіб похилого віку тощо. Важливість реалізації ефективного соціального діалогу для забезпечення соціальних стандартів підтверджується і положеннями Угоди про Асоціацію між Україно та Європейським союзом. Зокрема, Глава 21, Розділу V Угоди передбачає, що Сторони повинні посилювати діалог та співробітництво щодо дотримання соціальних стандартів у вказаних сферах.


Кризовий стан соціально-трудової сфери в Україні надає підстави для висновку про неефективність чинної моделі соціального діалогу, яка не володіє необхідними організаційними, інституційними, нормативно-правовими ресурсами для того, щоб бути дієвим інструментом виходу країни з соціально-економічної кризи та забезпечення її сталого розвитку.


Введення в Україні так званого критерію «репрезентативності» призвело до того, що частина організацій оголосили себе «репрезентативними», а всі інші профспілки та організації роботодавців України потрапили до числа т.зв. «нерепрезентативних», тобто до числа тих, що виявилися суттєво обмеженими у своїх правах та можливостях в діючій системі соціального діалогу. Порядок делегування своїх повноважень «нерепрезентативними» організаціями «репрезентативним» об`єднанням не визначений законодавством, що на практиці призводить до неможливості його використання.


Серед інших питань, що стоять на перешкоді ефективної взаємодії соціальних партнерів в Україні варто виділити наступні:
Неврегульованість, суперечливість та вільне трактування соціальними партнерами положень законодавства України в сфері соціального діалогу:
- Національна служба посередництва і примирення (НТСЕР), утворюється Президентом України, що суперечить з нормою утворення органів соціального діалогу, прописаною в ЗУ «Про соціальний діалог» (НТСЕР створюється за спільним рішенням сторін соціального діалогу відповідного рівня або за ініціативою будь-якої сторони);
- суперечливість законодавства в строках повноважень членів НТСЕР. ЗУ «Про соціальний діалог» вказує, що строк повноважень членів НТСЕР становить 6 років. В той же час організації отримують свідоцтво про відповідність критеріям репрезентативності лише на 5 років.
-    подвійне членство профспілок та організацій роботодавців, що призводить до дублювання організацій під час підтвердження репрезентативності, що не дозволяє відобразити реальний відсоток представництва як в профспілках так і в організаціях роботодавців (довідка: 7 з 8 членських організацій Конфедерації роботодавців України одночасно входять до складу Федерації роботодавців України; 2 членські організації Об'єднання організацій роботодавців України одночасно входять до складу Федерації роботодавців України).
-    мета, завдання та повноваження Спільного представницького органу сторони роботодавців на національному рівні (далі - СПО роботодавців), визначені законодавством по різному. ЗУ «Про колективні договори та угоди» та ЗУ «Про організації роботодавців, їх об'єднання, права і гарантії їх діяльності» по різному визначають мету та завдання СПО роботодавців, що призвело до законодавчої колізії. Повноваження СПО роботодавців, надані ЗУ «Про організації роботодавців..» суперечать положення ЗУ «Про соціальний діалог», який ті ж самі повноваження розподіляє між двома суб’єктами: частину надає стороні роботодавців (всім організаціям роботодавців відповідного рівні, незалежно від статусу репрезентативності), а частину - зібранню повноважних представників репрезентативних організацій.
Недотримання сторонами та органами соціального діалогу законодавства через відсутність механізмів контролю.

 >>
Всі матеріали рубрики Події та факти

23.10.2017

В рамках проекту «Аналіз практик участі організацій малого та середнього бізнесу у переговорному процесі з органами влади при формуванні політики регулювання соціально-трудової сфери» 20 жовтня 2017 року м. Києві  відбувся круглий стіл на тему «Участь МСБ в переговорному процесі з органами влади: практики та виклики».
В круглому столі взяли участь представники органів влади:
-    відділу покращення бізнес-клімату департаменту економічного розвитку і торгівлі Київської облдержадміністрації;

 >>
Всі матеріали рубрики Події та факти

25.09.2017

22 вересня в м. Одеса відбувся круглий стіл на тему «Участь МСБ в переговорному процесі з органами влади: практики та виклики».
В круглому столі взяли участь підприємці, представники місцевих органів влади, профспілки, громадські організації, які представляють інтереси МСБ.
Головна дискусія розгорнулася навколо питання недієвості чинного законодавства та відсутності суб’єктності МСБ, що зменшує його потенціал як учасника переговорного процесу.
 

 

Директор КУ «Міський центр гуманітарної допомоги, інформаційного та  господарського забезпечення» при Депертаменті праці та соціальної політики Одеської міської ради Анна Нижникова відмітила, що діяльність місцевих органів влади в м.Одесса, в першу чергу, спрямована на забезпечення взаємодії з представниками громадянського суспільства.

В той же час головна проблема представництва МСБ в переговорному процесі полягає в  відсутності консолідованої позиції сектору та інертності громадян, що в свою чергу призводить до «зупинки» переговорного процесу на стадії обговорення та проведення круглих столів.

 >>
Всі матеріали рубрики Події та факти

17.09.2017


Участь організацій малого та середнього бізнесу
в переговорному процесі з органами влади: практики та виклики


15 вересня 2017 року у Харкові  підприємці, представники профспілок, громадських організацій, експерти, викладачі та студенти ВНЗ обговорили проблемні питання участі малого й середнього бізнесу (МСБ) у переговорах із владою, а, відтак, і складності у відстоюванні власних інтересів. Круглий стіл став першим із низки регіональних заходів, які для підтримки МСБ організовує «Центр соціальної безпеки та регіональних ініціатив».

 

Базовою проблемою було визнано статус організацій малого та середнього бізнесу у діалозі з органами державної влади на різних рівнях. Тон дискусії задала презентація результатів правової експертизи існуючих в Україні переговорних практик та аналізу досліджень стану малого та середнього бізнесу в Україні за останні три роки. Це дозволило учасникам сформулювати низку дискусійних питань стосовно неспівпадіння декларативної моделі соціального діалогу, відповідного правового забезпечення та реальної ситуації.

 >>
Всі матеріали рубрики Події та факти