Понеділок, Жовтень 20, 2025
Захист прав та законних інтересів трудових мігрантів в рамках роботи Ради з питань трудової міграції громадян при Кабінеті Міністрів України.
Радий вітати всіх Вас і, користуючись нагодою, дякую за запрошення взяти участь у цьому масштабному і значному заході.
У своєму виступі я хотів би ознайомити Вас із деякими аспектами роботи, спрямованої на забезпечення ефективного управління процесами трудової міграції, підвищення соціального і правового захисту громадян України, які перебувають та працюють за кордоном в рамках діяльності Ради з питань трудової міграції громадян України, яку утворено при Кабінеті Міністрів України.
20 січня 2010 року в Україні прийнято постанову Кабінету Міністрів України № 42, відповідно до якої створено Раду з питань трудової міграції громадян України при Кабінеті Міністрів України, як постійно діючий консультативно-дорадчий орган. На нього покладено виконання завдань, пов’язаних із формуванням і реалізацією державної політики у сфері соціального захисту трудових мігрантів - громадян України.
До роботи Ради з питань трудової міграції громадян України залучені представники від центральних органів виконавчої влади, Верховної Ради України, уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, всеукраїнських об’єднань профспілок та роботодавців, громадських організацій трудових мігрантів.
Хочу акцентувати Вашу увагу на тому, що створення зазначеної Ради це значний крок, який зроблено державою з метою поєднання зусиль влади і представників української спільноти, яка представляє інтереси трудових мігрантів у всьому світі і об’єднує більш ніж 10 000 організацій трудових мігрантів, що знаходяться у 150 країнах світу.
Особисто я розцінюю це як аргумент, який свідчить про зрілість поглядів і готовність виконавчої гілки влади України до конструктивного діалогу і цілеспрямованої взаємодії із широкими колами громадськості, які є безпосередніми учасниками міграційних процесів.
Як заступник голови Ради з питань трудової міграції громадян України при Кабінеті Міністрів України і голова Президії Ради Всеукраїнської профспілки працівників-мігрантів в Україні та за її межами, я, разом із моїми колегами – представниками громадських організацій трудових мігрантів взяли на себе дуже складну і відповідальну місію – донести до українського Уряду всі пропозиції, думки, актуальні проекти і ідеї української спільноти, яка на сьогодні працює за кордоном.
Однак далеко не все, що ми хочемо зробити знаходить підтримку у наших побратимів. Бо одне діло критикувати і розповідати про те, як погано в Україні, інше, робити кроки у напрямку інтеграції України у Європейське і Світове суспільство. Досить нести негатив про Україну. Давайте закотимо рукави і спочатку зробимо так, щоб мігрант, який приїхав до іншої країни працювати, знайшов людей, які можуть йому допомогти зробити хоча б перші кроки у чужій країні. Надати юридичну підтримку, опинитись поряд, коли постала якась проблема, тощо. Зробити так, щоб людина не тільки заробила гроші, а й повернулася додому з активною громадянською позицією.
Для цього у всіх країнах, де працюють мігранти ми почали створювати профспілкові організації працівників мігрантів. Наша профспілка має за мету соціальний захист громадян незалежно від національності, країни перебування, віросповідання чи партійної приналежності.
Офіційно у Світі нараховується 121 мільйон трудових мігрантів. Не офіційно – помножте на десять. Трудові мігранти були є і будуть. В країнах, де мали місце процеси трудової міграції - завжди мало місце і економічне зростання. Я Українець і мені дуже хотілось би, щоби перш за все наша держава та українські діаспори в усьому Світі першими простягнули руку підтримки Поляку чи Росіянину, Китайцю чи Пуерторіканцю. У трудового мігранта будь якої нації одні ті ж самі проблеми. Тому давайте разом розбудовувати профспілку мігрантів.
У своїй діяльності Всеукраїнська профспілка працівників-мігрантів в Україні та за її межами разом з громадськими організаціями трудових мігрантів намагатиметься об’єднати зусилля громадськості і працювати в напрямку щодо створення умов для безперешкодної реалізації прав, свобод, законних інтересів трудових мігрантів, використання їх інтелектуального та трудового потенціалу в рамках дотримання принципів захисту національних інтересів України.
Зараз, я хотів би сказати декілька слів про саму трудову міграцію, її походження, прояви і значення для України.
Трудові міграції – це загальноприйнятий економічний механізм поєднання потреби та пропозиції робочої сили в рамках функціонування міжнародного ринку праці.
Участь України у цьому процесі обумовлюється поєднанням зовнішніх чинників трудових міграцій з боку країн-роботодавців та внутрішніх чинників соціально-економічного розвитку України. Зовнішніми причинами трудових міграцій громадян України виступає привабливий і місткий ринок праці західних країн з вищім, ніж в середньому по Україні, рівнем заробітної плати. Причому, демографічні чинники свідчать про постійне зростання попиту розвинутих країн на працю іноземців.
Серед внутрішніх причин трудових міграцій українських громадян – незадоволений попит на роботу всередині країни, низький рівень заробітної плати на національному ринку праці.
Розрив в розмірах середньої заробітної плати між Україною та сусідніми європейськими країнами зони ЄС становить 5-10 разів. За даними Євростату розмір мінімальної заробітної платні в європейських країнах становить: в Ірландії – 1462 євро, Франції – 1321, Великобританії – 1148, Болгарії – 112, Чехії – 329, Польщі – 334. Таким чином, розмір заробітної плати є спонукальним мотивом для українців шукати роботу за межами України (навіть в ближньому зарубіжжі).
Аналіз вакансій, що подають роботодавці до державної служби зайнятості свідчить, що у переважній більшості з них - рівень заробітної плати, що пропонується нижче прожиткового мінімуму і лише п’ять відсотків загальної кількості вакансій були подані із заробітною платою понад 1000 гривень.
Втрати економіки України внаслідок відтоку за кордон високоосвічених та високопрофесійних кадрів працездатного віку створюють умови до поступового збільшення на ринку праці України кількості некваліфікованих робітників з країн Азії, Африки.
За різними експертними оцінками за кордоном зараз працює від 3 до 4 млн. громадян України. Відповідно до проведеного у 2008 році вибіркового обстеження населення щодо трудової міграції громадян України, було встановлено, що впродовж останніх трьох років за кордон з метою працевлаштування виїздили майже 1,5 млн. українців.
Серед можливих шляхів просування трудових мігрантів за межі України найвагомішими є самостійне працевлаштування та використання послуг туристичних агенцій. Такий шлях просування на світовий ринок праці сприяє у значній мірі тінізації трудової міграції. Тільки незначна частина трудових мігрантів щорічно працевлаштовується за кордоном за сприянням суб’єктів господарювання, які надають посередницькі послуги з працевлаштування за кордоном, відповідно до укладених трудових договорів.
Використовуючи послуги означених посередницьких структур, громадяни України отримують можливість мати легальну роботу за межами країни і отримують надійний соціальний захист з боку іноземного роботодавця. На підставі даних суб’єктів підприємницької діяльності, які надають послуги з посередництва у працевлаштуванні за кордоном формується адміністративна звітність про чисельність громадян України, які працевлаштовані за кордоном (форма 1-ТМ). На сьогодні в Україні зареєстровано 810 суб’єктів господарської діяльності, які мають ліцензію Мінпраці на посередництво у працевлаштуванні на роботу за кордоном. За допомогою вищеназваних посередницьких структур у 2009 році були працевлаштовані 74,5 тис. громадян України.
Політика в сфері регулювання трудової міграції розглядається як складова державної політики у сфері зайнятості населення і має, насамперед, вирішуватись через формування сучасного, мобільного внутрішнього ринку праці.
Основними проблемними питаннями в контексті активної участі громадян України у процесах міжнародного ринку праці є необхідність посилення їх соціального захисту, створення умов для пенсійного та соціального забезпечення. Реалізація цих заходів пов’язана, як з укладанням двосторонніх договірних зобов’язань так із додержанням вже існуючих норм міжнародних документів, якими є Конвенції Ради Європи, Міжнародної організації праці щодо захисту прав трудових мігрантів.
Соціальний та правовий захист трудових мігрантів забезпечується за допомогою укладання двосторонніх та приєднання України до багатосторонніх міжнародних договірних документів.
На сьогодні Україна є стороною Європейської конвенції про правовий статус трудящих-мігрантів, Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів, Протоколу до зазначеної Угоди, який регулює процеси прикордонної міграції в рамках СНД. У 2008 році в рамках Саміту голів урядів країн-членів СНД підписано Конвенцію про правовий статус трудящих-мігрантів та членів їхніх сімей держав-учасниць СНД. Означена Конвенція визначатиме основні права трудових мігрантів держав-учасниць СНД.
Україна є стороною 12 двосторонніх міжнародних договорів у сфері працевлаштування – з Азербайджанською Республікою, Республікою Білорусь, Республікою Вірменія, Соціалістичною Республікою В’єтнам, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Великою Соціалістичною Народною Лівійською Арабською Джамагирією, Республікою Молдова, Республікою Польща, Португальською Республікою, Російською Федерацією, Швейцарською Конфедерацією.
Укладено 7 договорів у сфері соціального забезпечення: з Республікою Болгарія, Естонською Республікою, Королівством Іспанія, Латвійською Республікою, Литовською Республікою, Чеською Республікою, Словацькою Республікою, Португальською Республікою.
Україна є стороною 14 двосторонніх та одного багатостороннього договору в рамках СНД з питань пенсійного забезпечення.
Створення умов та механізмів із сприяння поверненню в Україну громадян України передбачене Програмою облаштування осіб з числа закордонних українців, що повертаються в Україну, на період до 2010 року, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 р. № 1573. Відповідно до означеної постанови координатором виконання Програми визначено Державний комітет у справах національностей та релігій.
В рамках виконання Програми передбачається створення умов для повернення закордонних українців, забезпечення їх прийому та розселення, а також сприяння забезпеченню житлом.
Пріоритетними напрямами виконання цієї Програми є: розселення осіб з числа закордонних українців, що повертаються в Україну, з урахуванням демографічної ситуації в різних регіонах України, наявності робочих місць; сприяння в будівництві приватного житла за рахунок власних коштів і кредитів.
Крім того, на сьогодні опрацьовано нову редакцію проекту Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про правовий статус закордонних українців, до якого внесено норми, які стосуються прав означених осіб на трудову діяльність в Україні. Зокрема, законопроектом передбачається, що особа, яка набула статус закордонного українця і перебуває в Україні, має право працювати на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.
Таким чином все вище перераховане дає зрозуміти, що багато чого робиться в Україні для забезпечення соціальними гарантіями наших трудових мігрантів. Але ми також повинні розуміти, що ні одна програма не захистить людину, якщо вона сама того не хоче. Перед всіма нами поставлені серйозні завдання по налагодженню роботи Ради, соціальному діалозі з державними владними інституціями по вирішенню питань трудової міграції.
Тому ми ще раз закликаємо до співпраці своїх співвітчизників із усіх країн світу та чекаємо від них плідних пропозицій.
С. О. Олійник
