Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-III
Цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Згідно зі ст. 1 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» під загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття)слід розуміти систему прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Суб'єктами страхування на випадок безробіття є застраховані особи, а у випадках, передбачених цим Законом, також члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.
Ст. 4,5 закону визначають осіб, які підлягають страхуванню на випадок безробіття та осіб які йому не підлягають.
Право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття (далі - забезпечення) та соціальні послуги мають застраховані особи.
Цим законом визначений чіткий перелік видів забезпечення та соціальних послуг, що надаються.
Управління страхуванням на випадок безробіття здійснюється Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.