Інформаційно-аналітичні матеріали до слухання «Сучасний стан українських профспілок. Потреба у перезавантаженні соціального/публічного діалогу» у Комітеті Верховної Ра

ФЕДЕРАЦІЯ ПРОФЕСІЙНИХ СПІЛОК ПРАЦІВНИКІВ МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА УКРАЇНИ

Інформаційно-аналітичні матеріали до слухання
«Сучасний стан українських профспілок. Потреба у перезавантаженні соціального/публічного діалогу» у Комітеті Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів
(19 лютого 2020 року)

Профспілки є однією з сторін соціального діалогу й основним виразником соціально-трудових інтересів найманих працівників, які беруть участь у визначенні головних критеріїв життєвого рівня, прожиткового мінімуму, а також мінімальних розмірів заробітної плати, пенсій, соціальних виплат, політики ціноутворення, розробки соціальних програм і програм зайнятості населення. Саме профспілки є найнадійнішою і загальновизнаною міжнародними організаціями формою представництва інтересів найманих працівників на ринку праці.
Наскільки дієвими є профспілки в Україні та наскільки їм вдається здійснювати захист соціально-трудових інтересів працівників, демонструє оцінка суспільства щодо ефективності діяльності профспілок в Україні.
За даними Центру Разумкова профспілки знаходяться в переліку тих соціальних інституцій до яких, нажаль, рівень довіри постійно зменшується.

Аналогічну тенденцію можна прослідкувати і щодо кількості членів профспілок. Триває їх стрімке зменшення. Найбільше профспілкове об’єднання України – Федерація профспілок України, яка на початку 90-х років представляла за різними даними від 85% до 95% усіх організованих у профспілки працівників України, – за період з 1992 по 2017 рік втратила 77% своїх членів. Кількість скоротилась з 26 млн. (початок 90-х рр.) до 14,4 млн. (початок 2000-х рр.), згодом до 8,5 млн. осіб (2011 р.). У 2017 році Федерація профспілок України декларувала 6,02 млн. членів, а у 2019 році – 4,8 млн. членів .
Аналіз причин падіння авторитету профспілок у суспільстві та значних втрат профспілкового членства показує ключові питання, які стоять на перешкоді повноцінного діяльності профспілок та розвитку профспілкового руху.

1.    Норми діючого законодавства. Сьогодні діяльність профспілок регулюється Конституцією України, Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про об’єднання громадян», Кодексом законів про працю України, Законом України «Про соціальний діалог в Україні», Законом України «Про колективні договори та угоди», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» інших законодавчих і нормативно-правових актів, міжнародних конвенцій МОП та міжнародного права.
1.1.    Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» всеукраїнські профспілки, їх об’єднання реєструються в Міністерстві юстиції України, первинні, місцеві, обласні регіональні та республіканські професійні спілки, їх організації та об’єднання – територіальними органами Міністерства юстиції України. Статтею 87 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Разом з тим, статтею 16 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» встановлено, що профспілка, об’єднання профспілок набувають права юридичної особи з моменту затвердження статуту (положення).
Враховуючи вищевикладене, норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в частині визначення моменту набуття профспілками права та статусу юридичної особи потребують узгодження з огляду на можливу наявність відмінності у сутності цих понять.
Варто відмітити, що Конвенція Міжнародної організації праці про свободу асоціації та захист права на організацію № 87 передбачає, що набуття прав юридичної особи організаціями працівників і роботодавців, їхніми федераціями та конфедераціями не може бути підпорядковано умовам, здатним перешкодити створенню на свій вибір організації без попереднього на те дозволу…
1.2.    Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» визначає, що рішення уповноваженого органу управління юридичної особи, що подається для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками), уповноваженими ними особами або головою та секретарем загальних зборів (у разі прийняття такого рішення загальними зборами). Справжність підписів на такому рішенні нотаріально засвідчується з обов’язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів, …. Дія абзацу другого цього пункту в частині нотаріального засвідчення справжності підпису не поширюється на державну реєстрацію змін до відомостей про державний орган, орган місцевого самоврядування, громадське об’єднання чи благодійну організацію, що містяться в Єдиному державному реєстрі, …
    Даний пункт передбачає застосування різним процедур реєстрації змін в організаціях громадянського суспільства: громадських об’єднаннях та профспілках. Крім того, необхідність нотаріального засвідчення підписів на протокол, рішеннях, нових редакціях Статуту (положення) профспілок вимагає додаткових фінансових витрат, що часто є перешкодою для функціонування та розвитку первинних профорганізацій.

2.    Введення в Україні критерію «репрезентативності» призвело до того, що профспілки були поділені на «репрезентативні» і «нерепрезентативні». Останні виявилися суттєво обмеженими у своїх правах та можливостях в діючій системі соціального діалогу що призвело до прямого порушення ст. 36 Конституції України в частині рівності прав усіх профспілок.
Існуючі критерії репрезентативності:
-    не менше 150 тис членів  - національний рівень;
-    не менше 3% працівників, зайнятих у відповідній галузі – галузевий рівень;
-    не менше двох відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці територіальний рівень
часто є недосяжними для профспілок, особливо новостворених, в сьогоднішніх умовах ринку праці з високим рівнем тіньової та неформальної зайнятості.
Крім того введення критеріїв репрезентативності створило додаткові перешкоди для налагодження соціального діалогу на всіх рівнях. Сьогодні чітко прослідковується «дефіцит» соціальних партнерів. Так, за даними Національної служби посередництва та примирення станом на 1 травня 2019 року в Україні наявна 61 профспілка, яка відповідає критеріям репрезентативності на галузевому рівні та лише 20 репрезентативних Всеукраїнських об’єднань організацій роботодавців на галузевому рівні.
На територіальному рівні дане співвідношення ще гірше. Додатково до кількісного показника викликає занепокоєння неспівпадіння структури профспілок та організацій роботодавців. Сторона профспілок представляє в основному працівників бюджетних організацій (освіта, медицина, культура), сторона роботодавців – виробничу сферу.
Порядок делегування своїх повноважень «нерепрезентативними» організаціями «репрезентативним» об`єднанням не визначений законодавством, що на практиці призводить до неможливості його використання. Як наслідок на національному рівні більшість об’єднань профспілок (16 з 21) залишилися поза системою соціального діалогу. Більш того, відповідність критеріям репрезентативності не забезпечує можливість реалізації прав репрезентативних організацій наданих законодавством. Так Федерація профспілок працівників малого та середнього підприємництва України, будучи репрезентативним на національному рівні об’єднанням всеукраїнських профспілок понад 2 роки не могла долучитися до здійснення соціального діалогу: недопущена до підписання Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2016-2017рр., управління Фондами соціального страхування та ін, через блокування Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні (СПО об’єднань профспілок).
СПО об’єднань профспілок в своїй діяльності керується внутрішніми документами, які суперечать та порушують законодавство України в сфері соціального діалогу. Положення цих внутрішніх документів (Угода та Регламент), дозволяють СПО об’єднань профспілок самостійно приймати рішення чи надавати можливість, чи позбавляти репрезентативні організації можливості реалізації права на участь в соціальному діалозі, яке гарантується Законом.
Градація профспілок, звісно, повинна бути задіяна в законодавстві в контексті їхньої різної чисельності (більш репрезентативні, менш репрезентативні), але сама градація не може позбавляти жодну профспілку правового статусу репрезентативної організації. Очевидно, що необхідний певний відсів організацій, які не мають «інституційної спроможності» та членських структур. Однак, чинний підхід до визначення репрезентативності в Україні є застарілим через:
низький рівень довіри громадян до профспілок та організацій роботодавців;
неврегульованість законодавства в сфері соціального діалогу;
наявність тіньової економіки та заробітної плати в «конвертах»;
відсутність консолідованої позиції та низький рівень довіри всередині сторін соціального діалогу;
низький рівень представництва малого і середнього бізнесу в соціальному діалозі.
В такій ситуації повністю справдились перестороги незалежних профспілок, висловлені під час розробки критеріїв репрезентативності ще в 2010 році, що визначені вітчизняним законодавцем критерії репрезентативності фактично стануть на заваді розвиткові новостворених профспілкових організацій та організацій роботодавців, їх участі в соціальному діалозі та колективних переговорах, звузять коло його учасників. Так званий репрезентативний статус отримують головним чином профспілки, тісно пов’язані з великим бізнесом і державними інституціями.
Сегмент представництва середнього і малого бізнесу залишається поза соціальним діалогом й без реальних важелів впливу, принаймні у форматі, визначеному цим Законом.

3.    Фактично злиття державної та профспілкової сторін соціального діалогу на національному рівні, зумовлене тим, що до останнього часу в Україні існувала практика, коли керівники всеукраїнських об`єднань профспілок були народними депутатами чи вищими посадовими особами органів виконавчої влади, і одночасно представляли сторону профспілок у соціальному діалозі (О.Стоян, М. Волинець, В. Хара., В. Турманов). Такий стан справ призводив до того, що протягом останніх 25-ти років профспілки в більшості випадків виступали за підтримку офіційного курсу держави та лобіювання корпоративних інтересів бізнесу, а не акцентували увагу на захисті справ працівників.
Монополізація Федерацією профспілок України (ФПУ) права на представництво інтересів всіх працівників.
Монополія Федерації профспілок України в складі СПО об’єднань профспілок (48 з 60 представників у складі СПО об’єднань профспілок). Наслідки: фактично одностороння політика ФПУ при прийнятті рішень членами СПО об’єднань профспілок; неможливість прийняття альтернативних рішень та відсутність ротації в складі делегатів для участі в міжнародних заходах (з моменту прийняття ЗУ «Про соціальний діалог в Україні» незмінним делегатом від профспілок для участі в щорічній сесії Міжнародної організації праці (МОП) був лише Голова ФПУ).
Небажання реформувати соціальний діалог пояснюється, серед іншого, особистими інтересами окремих його учасників у розподілі фондів соціального страхування, що подекуди містить ознаки корупційних махінацій. Так, з 260,59 млн. грн., виділених на придбання путівок Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у 2016 році, 233,99 млн. грн. отримали заклади «Укрпрофоздоровниці» – приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України, 92,9% акцій якої володіє Федерація профспілок України.

4.    Вільне трактування законодавства сторонами соціального діалогу.
Соціальний діалог здійснюється між сторонами соціального діалогу відповідного рівня у формах:
обміну інформацією;
консультацій;
узгоджувальних процедур;
колективних переговорів з укладення колективних договорів і угод.
І лише для участі у колективних переговорах з укладення колективних договорів і угод, тристоронніх або двосторонніх органах та у міжнародних заходах склад суб’єктів профспілкової сторони визначається за критеріями репрезентативності.
Таким чином учасниками соціального діалогу в формах обміну інформацією, консультацій, узгоджувальних процедур є всі зареєстровані профспілки відповідного рівня (без врахування репрезентативності). «Нерепрезентативні» профспілки можуть залучатися до здійснення соціального діалогу в трьох перших формах.
Однак, в Україні відбувається підміна понять, в результаті чого «нерепрезентативні» профспілки майже 10 років не допускаються до здійснення соціального діалогу в формах обміну інформацією, консультацій, узгоджувальних процедур, позаяк вся взаємодія здійснюється владою виключно з СПО профспілок.

5.    Відсутність консолідованої позиції всередині профспілкової сторони виступає головною причиною критики з боку соціальних партнерів: організацій роботодавців та уряду, а також з боку громадських організацій та міжнародного співтовариства.
Перешкодами на шляху співпраці між профспілками всередині сторони виступають:
1. монополізація права на представництво найманих працівників Спільним представницьким органом репрезентативних всеукраїнських об’єднань профспілок на національному рівні;
2. порушення та вільне трактування законодавства в сфері соціального діалогу суб’єктами СПО об’єднань профспілок;
3. неврегульованість діяльності та повноважень СПО об’єднань профспілок в період перепідтвердження репрезентативності його суб’єктами;
4. монополія Федерації профспілок України в складі СПО об’єднань профспілок.

6.    Право на страйк .
Згідно ст. 44 Конституції України, ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Страйк застосовується як крайній засіб вирішення колективного трудового спору у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу задовольнити вимоги найманих працівників, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу. Профспілки України неодноразово вказували на надмірно складний і тривалий механізм застосування права на страйк в окремих видах економічної діяльності з ускладненою процедурою прийняття рішення про її оголошення та проведення, що фактично унеможливлює страйк на практиці.


7.    Норми існуючих законопроектів.
Велике занепокоєння в профспілковому середовищі викликають положення законопроекту № 2681. Так ст. 1 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» пропонується викласти в наступній редакції: первинна організація профспілки - добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно. До складу первинної профспілкової організації входить не менше 10 членів профспілки. На одному підприємстві, в установі, організації може бути утворено не більше 2 первинних профспілкових організації. Прийняття законопроекту в такій редакції призведе до знищення профспілок в сфері малого та мікробізнесу України, надасть роботодавцям додаткові можливості штучного блокування діяльності незалежних профспілок та запалить «зелене світло» для створення «жовтих» (підконтрольних роботодавцю) профспілок.
Недоцільним є виключення з ст.41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» пунктів, які надають гарантії для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів, зокрема пунктів щодо:
Звільнення з ініціативи роботодавця працівників, які обиралися до складу профспілкових органів підприємства, установи, організації, не допускається протягом року після закінчення терміну, на який він обирався, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, або вчинення працівником дій, за які законодавством передбачена можливість звільнення з роботи чи зі служби. Така гарантія не надається працівникам у разі дострокового припинення повноважень у цих органах у зв'язку з неналежним виконанням своїх обов'язків або за власним бажанням, за винятком випадків, коли це обумовлено станом здоров'я.
Працівникам, звільненим з роботи у зв'язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення терміну їх повноважень надається попередня робота (посада) або за згодою працівника інша рівноцінна робота (посада).

Необхідно констатувати, що тільки сильні, організовані, згуртовані профспілки можуть стати реальним, авторитетним суб’єктом соціального діалогу. Сила та авторитет профспілок базується на якісному захисті соціально-економічних прав громадян, спроможності організувати колективні дії, наявності достатніх кадрових та фінансових ресурсів, дієвої інформаційної політики. Аналіз профспілкового руху спонукає профспілки зосередитись на підготовці нової генерації профспілкового активу, який, володіючи сучасними знаннями та технологіями профспілкової роботи, соціального партнерства, гідно представлятиме найманих працівників у діалозі з роботодавцями та органами державної влади.
Надзвичайно важливою є проблема мотивації профспілкового членства, яка в свою чергу безпосередньо впливає на чисельність профспілок та опосередковано – на їх організаційний стан, фінансову міць і, звичайно на можливості щодо виконання їх головної функції. Необхідно також підвищувати рівень та активність пропаганди діяльності профспілкових органів усіх рівнів і на цій основі створення спільної системи двохсторонніх інформаційних зв’язків. Важливим є визначення в середовищі працівників неформальних лідерів, організація їхнього навчання та залучення до профспілкової роботи, що має значно активізувати діяльність первинних організацій та сприяти підвищенню в трудовому колективі її авторитету.


Пропозиції до проекту рекомендацій комітетських слухань на тему «Сучасний стан українських профспілок. Потреба у перезавантаженні соціального/публічного діалогу»
Рекомендувати:

1.    Верховній Раді України:
1.1.    Розробити та внести зміни до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» щодо включення профспілок та їх об’єднань до переліку організацій громадянського суспільства, які не зобов’язані нотаріального засвідчувати справжність підпису на рішеннях керівних органів при здійсненні державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу.
1.2.    Розробити та внести зміни до Закону України «Про соціальний діалог в Україні» щодо перегляду критеріїв репрезентативності в бік зменшення, затвердження чіткого механізму делегування права на представництво від «нерепрезентативних» профспілок репрезентативним тощо.

2.    Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів:
2.1.    Узяти до відома висловлені учасниками слухань оцінки сучасного стану українських профспілок та потреби у перезавантаженні соціального/публічного діалогу.
2.2.    Врахувати пропозиції профспілок під час розгляду законопроекту № 2681 в частині виключення пунктів про визначення мінімальної кількості працівників для створення первинної профорганізації, обмеження максимальної кількості первинних профспілкових організацій на підприємстві та залишення положень щодо гарантій для працівників підприємств, установ або організацій, обраних до профспілкових органів.