Звернення незалежних профспілок до Президента України

Шановний Вікторе Федоровичу!

 Ми, керівники п’яти незалежних профспілкових об’єднань, вимушені були звернутись до Вас у зв’язку з прийняттям 23 грудня 2010 року Верховною Радою України Закону України «Про соціальний діалог в Україні», ми вважаємо, що прийнятий закон порушує Конституцію України, ратифіковані Україною Конвенції МОП № 87 та 98, а також Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

У ст. 36 Конституції України прямо зазначено, що “усі професійні спілки мають рівні права”. Відповідно до тієї ж статті "ніхто не може бути ... обмежений у правах за належність чи неналежність до політичних партій або громадських організацій”. Зазначене положення Конституції однозначно буде порушене, якщо “нерепрезентативні профспілки" та їхні члени будуть позбавлені права участі у колективних переговорах національного та галузевого рівнів, а також в управлінні соціальним страхуванням.

Звертаємо Вашу увагу, що Міжнародне бюро праці (МБП) 3 серпня 2009 р. підготувало і оприлюднило Меморандум щодо проекту Закону «Про соціальний діалог в Україні», в якому  чітко зазначило, що його положення, особливо ті, що стосуються критеріїв репрезентативності, порушують основоположні Конвенції МОП, ратифіковані Україною.

Одним зі спірних положень законопроекту, здатним обмежити право громадян на об’єднання у професійні спілки для захисту своїх прав та порушити рівноправність громадян за ознакою належності до тієї чи іншої профспілки є поняття “норм репрезентативності”, які поділятимуть існуючі в Україні профспілки на “репрезентативні” (повноправні) та “нерепрезентативні” (обмежені у своїх правах). “Нерепрезентативні профспілки” не матимуть права брати участь у веденні переговорів та заключенні Генеральної, галузевих та регіональних угод, органах управління фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування тощо.

Згідно статті 6 законопроекту “Про соціальний діалог в Україні”, для визнання “репрезентативним” всеукраїнського профоб’єднання  воно має довести свою чисельність - не менше 150 тис. членів; всеукраїнська профспілка має, відповідно, охоплювати не менше 3 % працівників певної “галузі”, обласна - не менше 2 % “зайнятого населення” області.

На рівні галузей та областей України такі норми здатні створити перешкоди в реалізації громадянами України права на об’єднання та ведення колективних переговорів, передбаченого Конституцією України та ратифікованими нашою країною конвенціями Міжнародної організації праці, зокрема - “фундаментальними конвенціями” МОП №87 та №98.

Зокрема, стаття 260 Господарського кодексу України визначає поняття “галузі”  як “сукупність усіх виробничих одиниць, які здійснюють переважно однакові або подібні види виробничої діяльності”.

В той же час конкретний розподіл підприємств України, які використовують найману працю, по “галузях” наразі не закріплений жодним законом, чи взагалі будь-яким державним нормативним документом, в зв’язку з чим достеменно не відомо, від чого саме мають відраховуватися “три відсотки працівників, зайнятих у відповідній галузі”, як це передбачено частиною 2 ст. 6 законопроекту «Про соціальний діалог в Україні».

На практиці зазначене неминуче призведе до маніпуляцій, сваволі, суб’єктивізму та обмеження прав окремих профспілок, внаслідок чого їхні члени будуть позбавлені представництва на рівні галузевих угод, а також участі в управлінні державним соціальним страхуванням.

Аналогічним чином, норма “репрезентативності” на рівні “не менше двох відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці” у низці областей України на практиці призведе до того, що єдиним суб’єктом “соціального діалогу” на рівні області залишиться - тільки одне профоб’єднання - відповідна “облпрофрада”, яка є залишком системи масових “радянських профспілок”. Тим часом, усі нові незалежні профспілки, створені за період незалежності України, опиняться за межами офіційних механізмів “соціального діалогу”, що по-суті підриває саму його ідею, замінюючи реальний діалог його імітацією.

Необхідно зазначити, що стаття 11 Закону України  «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» уже містить прихований структурний бар’єр репрезентативності, оскільки згідно неї статус “обласних” мають  профспілки, організації яких наявні в більшості адміністративно-територіальних одиниць однієї області, міст Києва та Севастополя; або в більшості  адміністративно-територіальних одиниць однієї області, де розташовані підприємства,  установи або організації певної галузі.

На додачу до самих “критеріїв репрезентативності” законом «Про соціальний діалог в Україні» по відношенню до профспілок та об’єднань роботодавців створюється нова система адміністративного контролю в особі Національної служби посередництва і примирення, котра таким чином з нейтрального органу посередництва у вирішенні колективних трудових конфліктів перетворюється на контролюючу інстанцію.

Отже, запровадження додаткових нечітко сформульованих або невідповідних умовам реальності “критеріїв репрезентативності” та обтяжливих процедур їхнього  “підтвердження” на догоду амбіціям певних зацікавлених осіб у профспілковому русі, штучно штовхає практично усі нові незалежні профспілки України, які позбавляються доступу до соціального діалогу, до відстоювання прав та інтересів трудящих виключно методами прямих радикальних дій.

В зв’язку з цим просимо Вас, шановний Вікторе Федоровичу, як гаранта реалізації конституційних прав громадян України, внести до законопроекту “Про соціальний діалог в Україні” наступні зауваження, спрямовані на створення в нашій країні ефективної загальнонаціональної системи соціального діалогу:

1. У частині 1 статті 6 законопроекту (де йдеться про репрезентативність всеукраїнських об’єднань профспілок) слова “сто п’ятдесят тисяч членів” замінити словами “сто тисяч членів”.

2. У частині 2 статті 6 законопроекту (де йдеться про репрезентативність профспілок на “галузевому рівні”) слова “зайнятих у відповідній галузі” замінити словами “зайнятих у відповідному виді економічної діяльності”.

3. У частині 3 статті 6 законопроекту (де йдеться про репрезентативність профспілок на “територіальному рівні”) слова “членами яких є не менше двох відсотків зайнятого населення у відповідній адміністративно-територіальній одиниці” – вилучити.

4. Повноваження щодо визначення репрезентативності профспілок, надані в законопроекті Національній службі посередництва і примирення, закріпити за Міністерством юстиції України.
 
З повагою,

М.Я.Волинець, Голова Конфедерації Вільних профспілок України

П.М.Петриченко, Генеральний секретар Національної конфедерації профспілок України

Г.В.Кабанченко, Заступник Голови Національного форуму профспілок України

В.Є.Рой, Голова Федерації профспілок працівників малого та середнього підприємництва України                      

О.М.Кляшторний, Співголова Демократичних профспілок України