Конституція України

Конституція України (далі - КУ) – основний закон держави, норми якого є нормами прямої дії. КУ– це політико-правовий документ, в якому знаходять свій концентрований, офіційний вираз і закріплення головні, базові устої суспільного і державного устрою: належність державної влади, характер власності, права і свободи громадян, національне - державний і адміністративне - територіальний устрій, а також система і принципи діяльності механізму здійснення повновладдя народу. Вона оформляє національну систему права, стягує воєдино діюче законодавство, визначає основи законності і правопорядку в країні. Стаття 1 КУ наголошує на тому,  що: «Україна  є  суверенна  і незалежна,  демократична, соціальна, правова держава».

Всі 15 розділів, які містить у собі КУ слугують підтвердженням положення, з акріпленого в преамбулі та в першій статті конституції. Зокрема у статті 3 КУ зазначається: «людина,  її  життя  і здоров'я,  честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та  їх  гарантії  визначають  зміст  і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.  Утвердження  і  забезпечення  прав  і  свобод  людини є головним обов'язком держави.».

Весь розділ 2-ий КУ присвячений правам, свободам і обов’язкам людини і  громадянина, зокрема ст.ст. 36, 37 передбачено, що громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та  інтересів,що лежить в основі діяльності професійних спілок (далі-профспілки). У статті 36 дається основне легальне визначення профспілок та  порядок їх утворення. Статтями 42 – 46 КУ передбачені такі основні права людини та громадянина як право на заняття підприємницькою діяльністю, право на працю, право тих, хто працює на страйк, право відпочинок та право на соціальний захист. Захист вище перелічених  прав громадян становить основну мету діяльності та існування профспілок. 

У наступних розділах КУ розкриваються основні функції, повноваження, форми і методи формування та обрання органів державної влади (Президента України як гаранта суверенітету держави, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та інших органів центральної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів судової влади, зокрема Конституційного суду України, контрольно-наглядових органів). У ст. 68 КУ прямо передбачено, що кожен  зобов'язаний   неухильно    додержуватися Конституції України та законів України, не  посягати  на  права  і свободи, честь і гідність інших людей. Саме на захисті від порушень прав і свобод людини, гарантованих КУ, нормами національного та міжнародного права повинні будувати свою діяльність усі органи державної влади та місцевого самоврядування.