За пропозицією Всеукраїнської профспілки «Столиця-Регіони» видано Лист Мінсоцполітики від 31.07.2014 № 8475/0/14/06, в якому надані роз’яснення з деякий новацій законодавства. | Федерація профспілок працівників малого та середнього підприємництва України
 
 
 

За пропозицією Всеукраїнської профспілки «Столиця-Регіони» видано Лист Мінсоцполітики від 31.07.2014 № 8475/0/14/06, в якому надані роз’яснення з деякий новацій законодавства.


За пропозицією Всеукраїнської профспілки «Столиця-Регіони» видано Лист  Мінсоцполітики від 31.07.2014 № 8475/0/14/06, в якому  надані роз’яснення з деякий новацій законодавства.


Фахівці зазначали, що з 1 червня 2014 року з`явилася проблема, а саме:
відомо, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» від 13.05.2014 р. № 1255-VII (далі — Закон № 1255) вже набрав чинності. Це сталося 1 червня 2014 року (його опубліковано в газеті «Голос України» від 31.05.2014 р. № 104). Новацій, за великим рахунком, дві: 1) для звільнення найманих працівників з’явилася нова підстава. Причому вона стосується тільки посадових осіб (кого до них відносити, ви дізнаєтеся далі); 2) посилено матвідповідальність посадових осіб.
Встановили нову підставу для звільнення найманих працівників. Її додали до п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю від 10.12.71 р. (далі — КЗпП), і дослівно вона виглядає так: «припинення повноважень посадових осіб». По-перше, це підстава для звільнення з ініціативи роботодавця (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП). Отже, звільнити за нею працівника в періоді тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці за загальним правилом не вдасться (ч. 3 ст. 40, ч. 3 ст. 41 КЗпП). По-друге, ця підстава стосується тільки посадових осіб. Але запитання: кого ж до них відносити? Закон № 1255 про це умовчує. Що стосується КЗпП, то він оперує цим терміном дуже рідко. Причому в його розумінні посадовою особою слід вважати, зокрема: бригадира, майстра, керівника підрозділу або підприємства. Загалом, це відповідає традиційному підходу до визначення посадової особи як особи, наділеної організаційно-розпорядчими або адміністративно-господарськими функціями. Зверніть увагу: за такого підходу до числа посадових осіб потрапляє багато хто, у тому числі й головбухи. Фахівці переконані, що до цього питання потрібно підходити інакше. Так, якщо ви подивитеся на інші зміни, внесені Законом № 1255 (зокрема, до ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV, далі — ЦКУ), то знайдете непрямі докази того, що насправді нова підстава для звільнення стосується тільки членів виконавчого органу господарського товариства.
Чи дійсно нова підстава для звільнення стосується тільки членів виконавчого органу господарського товариства?


Тобто, інакше кажучи, лише директора, членів правління тощо. Про це також свідчить пояснювальна записка, яка додавалася до проекту цього Закону, та висновок Головного науково-експертного управління при ВРУ. Зрозуміло, що це дуже «хиткі» аргументи (тим більше, що суть законів міститься в їх тексті, а не в пояснювальних записках та висновках фахівців апарату ВРУ), але, як кажуть, «маємо те, що маємо». Отже, для 100 % підтвердження цього висновку очікуємо роз’яснень.
По-третє, звільнити за новою підставою можуть у будь-який момент (за наявності відповідного рішення загальних зборів/уповноваженого органу). Тобто навіть тоді, коли особа не порушувала своїх трудових обов’язків. До речі, ця новація явно дисонує:
1) зі змістом ст. 41 КЗпП. Річ у тім, що інші підстави, які в ній названі, пов’язані з грубими порушеннями трудових обов’язків;
2) із практикою звільнення членів виконавчого органу, що склалася. Річ у тім, що з ними, як правило, укладають контракти, до яких і так дозволяють уключати додаткові підстави для звільнення. У такому разі звільнення здійснюється на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП, яке так і називається: «підстави, передбачені контрактом»;
3) із гарантіями зайнятості, передбаченими міжнародними договорами, Конституцією України та КЗпП.

Чи дійсно звільнити за новою підставою можуть у будь-який момент (за наявності відповідного рішення загальних зборів/уповноваженого органу), тобто навіть тоді, коли особа не порушувала своїх трудових обов’язків?

По-четверте, єдина умова для звільнення посадової особи за новою підставою — це прийняття загальними зборами/уповноваженим органом рішення про припинення його повноважень (ч. 3 ст. 99 ЦКУ). Причому:
1) у результаті змін, унесених Законом № 1255, прийняти таке рішення можна в будь-який момент і на будь-якій підставі — тобто навіть у тому випадку, якщо підстави для цього обумовлені в установчих документах. Нагадаємо, що до останнього часу подібне застереження забезпечувало додатковий правовий захист членам виконавчого органу. Отже, майте це на увазі при складанні установчих документів;
2) рішення про припинення повноважень, судячи з усього, слід вважати безумовною підставою для звільнення члена виконавчого органу. Про це, головним чином, свідчить конструкція «припинення повноважень», а також ідентичність формулювань ч. 3 ст. 99 ЦКУ і п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП. У минулому в ч. 3 ст. 99 ЦКУ говорилося про відкликання, яке не було самостійною підставою для припинення трудового договору;
3) окрім рішення про припинення повноважень, загальні збори/уповноважений орган можуть прийняти рішення про тимчасове відсторонення від виконання повноважень члена виконавчого органу. У такому разі, судячи з усього, настають наслідки, передбачені ст. 46 КЗпП. Тим більше, що у визначенні підстав для такого відсторонення ця стаття посилається у тому числі на випадки, передбачені законодавством (таким випадком буде саме ч. 3 ст. 99 ЦКУ). Прийняти таке рішення можуть також у будь-який момент часу.

Чи дійсно прийняти таке рішення можна в будь-який момент і на будь-якій підставі — тобто навіть у тому випадку, якщо підстави для цього обумовлені в установчих документах?
У разі прийняття рішення про тимчасове відсторонення від виконання повноважень члена виконавчого органу: чи настають наслідки, передбачені ст. 46 КЗпП?