Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889- VІ

ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» містить у собі 22 статті.

Даним законом в основу розмежування усієї сукупності платників цього податку покладено критерій резидентства.

 При цьому не має першочергового значення, чи є фізична особа громадянином України, громадянином іноземної держави чи особою без громадянства.
 

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» платниками податку є:
—резиденти, які отримують як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи;
—нерезиденти, які отримують доходи з джерелом їх походження з території України. Закон передбачає розмежування об'єктів оподаткування залежно від резидентського статусу платника податку.

Загальний річний оподатковуваний доход складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.Перелік окремих видів доходів, які включаються та не вклю¬чаються до складу загального місячного доходу, встановлені відповідно пунктами 4.2 та 4.3 ст. 4 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб».

Новацією Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» стосовно визначення об'єкта оподаткування резидентів є поняття податкового кредиту. Право на податковий кредит має виключно платник податку—резидент, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. Порядок застосування платником податку податкового кредиту за наслідками звітного податкового року визначений у ст. 5 Закону.

Підстави для нарахування податкового кредиту із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку в річній податковій декларації. До складу податкового кредиту включаються фактично понесені витрати, підтверджені платником податку документально, а саме: фіскальним або товарним чеком, касовим ордером, товарною накладною, іншими розрахунковими документами або договором, які ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) та визначають суму таких витрат.

Вказані документи не надсилаються податковому органу, але підлягають зберіганню платником податку протягом року, достатнього для проведення податковим органом податкової перевірки стосовно нарахування такого податкового кредиту.

Законом передбачено,що право на застосування податкового кредиту має обмеження. Якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкового кредиту за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» визначає особливості оподаткування окремих видів операцій або доходу:
стаття 10 — операцій, пов'язаних з іпотечним житловим кредитуванням;
стаття 11 — операцій з продажу об'єктів нерухо¬мого майна;
стаття 12 — операцій з продажу або обміну об'єкта рухомого майна;
стаття 13 — доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав;
стаття 14 — доходу, отриманого платником податку як подарунок (або внаслідок укладення договору дарування);
стаття 15 — операцій із заміщення втраченої власності.

Закон «Про податок з доходів фізичних осіб» не передбачає встановлення єдиної ставки податку.

Також слід зазначити , що одним із нововведень Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» порівняно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» є впровадження податкових соціальних пільг. Законом встановлений обов'язок щодо подання податкової звітності є невід'ємним елементом змісту податкового обов'язку платника податків.

Формою податкової звітності є річна декларація про майновий стан і доходи — податкова декларація.

Випадки звільнення платників податку від обов'язку подання деклараці прямо передбачені законом.